Мене бабуся збудить на світанку,
Коли туман ще пнеться догори,
Дбайливо проведе очима з ґанку
І скаже навздогін, щоб не баривсь.
Стара коса ще згадувала ноти,
І день ще не зайняв одвічний пост,
А я вже, весь пропахлий свіжим потом,
Скупався в прохолоді чистих рос.
Бо тільки тут одіть у змозі шори
Від урбанізму слова і думок,
Вловити серцем тіла кожен порух,
Щоб інтелект напружений замовк…
Блажен єси, як здатний відректися
Від суєти в озлобленій юрбі –
І віднайти почуті сотні тисяч,
Мільйони див, що сховані в тобі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382173
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: Олег Завадський