Розбігаюся і прямо в небо
прямо у всесвіт,
на вершечок творіння Господа,
аби вкотре сягнути
величну, безмежну
любов.
М’ятний едемовий запах
розкритих назустріч долонь,
потік теплого вітру
що розтікається по обличчю
рівномірно до холодних рук,
лоскіт сонця
кратерів власної душі
десь всередині Тебе.
Божий погляд - як скибочка віри,
що пронизує серце
дольками світла ,
тепла,
прикладає до обгорілого тіла
холодні дотики губ
наповненні солодким спокоєм
з чашою терпіння.
Дотиком пальців на лінії п’ятого
ребера
з молитвою схрещених пальців.
Розбігаюся і прямо в небо
на вершечок творіння Господа
аби вслухатись в передзвін
ангельського співу,
впіймати істинну мовчання,
іскристого пилу на віях,
пульсацією по венах.
В кожного з нас
в серці багато любові,
тільки комусь потрібно
скальпелем зрізати шматочок,
щоб просочилась по тілу вона
живою водою,
а комусь зашити грубими вовняними нитками
аби забагато не вилилось на зовні.
Розбігаюся і прямо в небо,
прямо у всесвіт
на вершечок творіння Господа,
аби вкотре сягнути
величну, безмежну
любов.
Я попросив дерево: "Розкажи мені про Бога".
І воно зацвіло.
Рабіндранат Тагор
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382174
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: Олеся Шевчук