Ой над лісом сонце сходить
Червоне-червоне
А під лісом козак плаче:
«Горе мені горе».
До села лишилося
Ліс і чорне поле,
Вража куля наздогнала
Гірка моя доле.
А в селі зосталася
Молода дружина.
Що в колисці колисає
Маленького сина.
«Ой ти, куле, вража куле,
Чом ти не скосила?
Нащо мене молодого
В могилу зложила».
Коли чує козак чує:
Кінь копитом б’є. тай б’є
Впізнав в тому тупоті
Щось рідне, щось своє.
Чи то може мариться
Чи насправді є.
Це ж йому зозуля сама
Ще сто літ кує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382262
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: пописуха