Летять у вирій тужно журавлі,
Журливо квилять на краєчку неба:
Хоча б ще раз до рідної землі
Вернутися, пізнавши страх Ереба.
Дорога в світ до кращого життя,
Де кожен день всміхається весною,
Щоб дати журавлятам майбуття,
Коли вітчизна стала затісною.
Не кожен з них здолає переліт,
У когось з туги серце розірветься.
Хтось втомлено впаде на околіт,
І в чужині далекій …приживеться.
А хтось вернеться в рідну , та чужу…
І крилами, побожно, до землиці…
А поки що тужливо за межу,
Хоч біль в очах сльозиною іскриться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382266
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук