Озираймось, іноді…

Скільки  тій  людині  в  житті  треба?
...Бути  ситим,  вдягненим,  в  теплі;
Мріяти,  свій  погляд  звівши  в  небо;
Вміти  оминати  ті  ж  грабл́і...

Але  ж  ні!..  Розчинять  ту  людину,  
Мов  піщинку  марганцю  в  воді:
В  кут  глухий  штовхають  все  у  спину
Експерементатори  вожді.

Слабкість  наша  -  наша  же  терплячість.
Та  збагнути  кожному  з  нас  слід:
Нам  Господь  дав  зір,  а  значить  -  зрячість!
Озираймось,  іноді,...  в  свій  слід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382382
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.12.2012
автор: Бойчук Роман