Коли усмі́шка на обличчі не згасає,
Хоча душа розбита наче скло,
Коли про справжні почуття ніхто не знає,
Бо викорінює добро те зло,
Коли ти хочеш просто бути поруч,
Не як кохана, а хоча б як друг.
Хоча не знаєш, вправо чи ліворуч?
Чи зупинитись й припинити рух?
Коли так близько, але так далеко,
Бо ця реальність гірша ніж кошмар.
І линеш ти до неба мов лелека,
Щоб загубитись серед сірих хмар...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382384
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2012
автор: Ксенія-Кароліна