Ви пробачте за моє безглуздя,
І ці сльози на моїх повіках.
Я напевно скоро з'їду з глузду,
Все ховаючись в беззвучних криках.
Мій під'їзд захотів мене вбити,
Головою униз по сходах,
Але ангел наказав мені жити,
І шукати сенс в епізодах.
В цьому місті я задихаюсь,
Дайте кисню!Дайте свободи!
Помираю та все ж посміхаюсь,
Бо не матиму більше нагоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382428
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2012
автор: Катерина Пташка