Містечко неначе писанка
Найменням світлим Лисянка,
Що причаїлось в низині.
Відома його доля
Трудитися на полі
І рубежем ставати на війні!
А справа величава
Ставала і зростала
Лиш завдяки мозолистим долоням,
Щоб у буремні дні
Пропасти на корні
Як пролунає клич «По коням!»
У вирі боротьби
Без слави і ганьби
Все тут віками тихо розвивалось,
Поки у добрий час
Таки прийшов наказ:
Ми маємо вже магдебургське право!
І не було нам слави,
Бо не було держави,
А всім сусідам край наш снився,
То щоб країну об’єднать,
Народ в один кулак зібрать,
Хмельницький в Лисянці родився.
Ще довгими віками,
Не простими шляхами,
Те що сьогодні маємо вершилась.
Ти пам’ятай, як щось не так,
Що саме Гонта й Залізняк
Для діла в Лисянці зустрілись!
І не зійшла б нова зоря,
Як би малого Кобзаря
Жадоба знань сюди не привела,
Бо тут мале дитя
Навчило і дяка
Своєї віри в кривду не давать.
Лисянка –світанків озерце,
Лисянка - два танки, той і цей,
І веселі діти скачуть по броні.
Лисянка є знаками вони
Може вже останньої війни,
Щастя знайдемо в труді, а не в борні!
07.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382564
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 05.12.2012
автор: Микола Серпень