Захмарні віражі снігами виснуть
Та падають ледь чутно, наче пух.
Плануємо, а хтось ті плани креслить,
Приковуючи думку на ланцюг.
І одна одній кігтями, зубами -
Нашийники думки-собаки рвуть,
Втомившись бути Совісті рабами,
Чекати з́авжди підходящу мить.
Звільнившись від ярма думки лайливі,
Спрямовані впіймати власну суть.
Здолать під силу їм місця вразливі,
Що нас людей не красять, а псують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382590
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2012
автор: Бойчук Роман