Я пестила твоє волосся…
Невинний доторк уст і рук,
І серця невгамовний стук…
А, може, все-таки здалося:
Що темінь… Ніч… Ми наодинці…
Між нами відстань десь у крок…
І ми під сяєвом зірок
Слова збираєм по краплинці.
А їх нема. Лиш крок вперед
І ми єдине. Відчуваю…
Про все на світі забуваю…
Твої уста—солодкий мед.
А чи було це? Чи здалося?
Я ніжно пестила волосся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук