Серце тверде як камінь, і як криця міцне.
У вогні закалилось, слабини вже не буде.
Не підступить більш мука, не оп’янить спиртне
Ти вже сам по собі, ти не як лялька вуду.
Затверділи рубці, й рани не кровоточать
І омани в очах вже немає, реальним став світ.
Чорнобіло навкруг, сонце більше не світить…
Та не впав, я живий, й не пишу заповіт.
Очі кров’ю налиті, й погляд мій кам’яний
Сухі губи пустельні, зуби міцно зціпились
Вже напевно на вік світ буденний і тьмяний
Адже мрії у проваллі глибокому десь загубились…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382780
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.12.2012
автор: Alex Fur