Як спійманий птах у тенетах,
Так б”ється скуйовджений вітер
У снігу холодних наметах.
Ламає ялинкові віти.
Співає, змагаючись з вовком.
Журливі лягають ці ноти
На листя, яке вкрили шовком
Крижинок криштАлеві соти.
А потім затихло. Так лячно,
Що звуки всі вгрузли у біле
Пухнасте рядно необачно,
Де сосни старі, заржавілі,
У білих шапках, у намисті
З замерзлих бурульок блискучих.
Шепочучи в ранку імлистім,
Щось стогнуть. Та що ж їх так мучить?
Чи змерзли і тужать за літом,
Коли їх сніги полонили?
Сніг зблисне якимсь самоцвітом,
Накотить сріблястії хвилі…
Як вітер – бешкетник насипле
Мільйон діамантів у ями,
Аж сосни старезні засліпнуть.
Й розквітнуть в снігу снігурями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383061
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Ліоліна