Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд - так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.
Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам - покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.
В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір"їнку, щастя-птах.
Ти - янгол мій, свої згубивша крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Бойчук Роман