Стоїть курган на полі край дороги.
Мовчить курган – не каже нам нічого.
Шумлять тополі і кричать сичі
Ой, не мовчи, кургане, не мовчи.
Ти на своїм віку багато бачив,
Як кінь за козаком убитим плаче,
Як кобза промовляє тихим болем.
І як журавка – удова блукає полем.
Тоді кричали сови уночі?
Ой, не мовчи, кургане, не мовчи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383200
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Лариса L