Перші грудневі сніжинки вальсують
У поруділій траві,
Диво-мереживом онде чарують
На лісовім рукаві.
Туляться щиро до сивої скроні
Сонно притихлих садів.
Ніжні пір’їнки - такі безборонні
На кострубатім рядні
Сірого поля - останнього сліду
Збіглих по осені барв...
Над куполами пожухлого світу
Панна-зима з-поза хмар
Струшує легко клапате пелюстя
Вишніх незримих перин -
Біло-пречисте неторкане устя
Першо-грудневих сніжин...
(4.12.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383247
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2012
автор: Леся Геник