Пробач мені...Та далі йтиму вже без тебе,
Та твоє фото завжди в гаманці...
І хто сказав що я це вирішив для себе,
Тримаючи розбите серце у руці..?
Хто знав..?Що можна так любити...
Що розум можна втратити, торкнувшись.
Хто знав що даш мені зогнити?
Хто знав що в пеклю провалюся лиш...
Спіткнувшись...
А знаєш...ти єдине що в мені навіки.
Усе піде кудись...А ти лишайся...
Ти знаєш..?Тут не допоможуть ліки...
А тільки три цих слова...Ти зізнайся...
І будь що буде...Янголом для тебе стану,
Я той хто завжди в відповідь сміється...
Нехай...Навік для всіх на світі я розтану,
Та знатиму,що моє серце в твоїх грудях...
Б'ється...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383324
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Кисломолочний