Ой женили хлопця, женили.
Віру у любов хоронили.
Постоли підступно пошили
білими нитками фальшиво.
Дочвалав покірно до загсу
і подумав: "Все-таки здався".
Жартував, хмурнів, посміхався.
Знав, – не покохав, а попався.
Розумів – примарну приманку,
як могла, сплела сербіянка.
Не шукав червоную руту –
пив до дна любовну отруту.
Солоденьким бавився зіллям,
а прозрів – на власнім весіллі.
Ой ти, доле-доле нікчемна,
чом така чужа наречена?
Жалкував… запізно й безсило.
Мати уночі голосила…
Ой котили возик із гірки.
І було так боляче й гірко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383382
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА