я народився без кисню,
і лише за життя його здобуваю,
я народився без душі
і лише за життя її я шукаю,
я народжувався
і помирав,
помирав народжуючись
і для мене завжди було гаслом
їсти гівняну правду кілограмами
скільки б смачної брехні не було
навколо,
для мене завжди було гаслом
ненавидіти,
адже через ненависть я спонукав
себе і когось щось робити,
для мене завжди не було єдиної домівки,
країни,
хоча кордони чіткі,
і я намагався їх ламати іржавими ножами,
намагався прострілювати використаними кулями
я завжди щось робив,
та коли здавалось що не так,
я потопав,
я падав у провалля,
та звідти піднімався,
адже це не життя,
це африканське сафарі,
де полюють на тебе,
змушуючи відчувати незмінний біль
тож підіймайся з колін
твій бог не почує,
бо диявол спеціально перерізав телефонний дріт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383469
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2012
автор: ImmortalPsycho