Не гріють пахмурне обличчя чужі погляди,
Він вже змирився з думкою, один,
Число це як діагноз, тільки поручні,
Ведуть до низу і у погріб вин …
Випорожняє мізки кілограмами,
Розписує в віршах своє життя,
На кілометрах стін як діаграмами
Себе опише, як пакет з сміттям.
Читаючи невдах що щойно видались,
У перемішку Кафка і Бронте,
Шукає в бійках сенс, а спокій в випивці,
Та розуміє час іде, та щось не те.
І наче все нормально, все влаштовує,
Уже й змирився з думкою, один,
Та все одно воно його підштовхує,
Іти до низу і у погріб вин …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383474
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Віктор Непомнящий