Не чую. Не бачу. Не дихаю.
Білі обійми сну…
Падаю в білу віхолу –
От хоч тепер засну!
Не чую, не бачу, не дихаю -
Смерттю від болю врятована.
Я була дуже стомлена
Мріями, болями, втіхами…
Alea jacta est! -
Все як у сивій давності.
Жухне старий анапест
Хворий моєю уявністю.
Я іще майже тут.
Доля рахує вильоти.
Ті, хто іще живуть,
Вперто шукають вигоди.
Alea jacta est!
Вимолю в Бога спокою,
А хтось понесе мій хрест
Стежкою чи дорогою…
11.11.2010
Alea jacta est! - (лат) жребий брошен
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.12.2012
автор: Di Agonal