…мені б твої печалі і думки
ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
де ще не сплять, шепочуться рокити,
прибілені повітрям срібляним...
Мені б твої роки, і – шаленіть
веселкою з дощу і з блискавиці!
Болять мені не спогади, – очиці,
що злі, як люде, ой, які ж бо злі…
А осінь геть розтринькала тепло…
Мене й тебе – нас порізно вгощала
горнятком кави, що на двох одно,
а нам його, згадай, було все мало…
Й розмова, як мелодія без слів,
мов яблука без листу в листопаді...
Співає іній перші серенади
на щоглах без вітрила й без вітрів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383531
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: zvitka09