Якесь чаклунство - погляд твій:
Не відвернути, не забути.
Притьмом притулиться до вій
І перемкне у голові
Реле любовної отрути.
І від очей оцих тремтиш,
Як у гарячці чи в ознобі.
І не рятує срібна тиш,
І сонце ніжне, і спориш,
І задихнеться в горлі "Пробі!".
Та серце дивна благодать
Обійме солодко і млосно:
Не упокорить-загнуздать -
Достойно любощі віддать
І засіяти переможно...
9.ХІІ.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2012
автор: Вячеслав Романовський