На відстані дотику рветься павутиння думок.
Липне до пальців уривками з'їдених backspace`ом речень
вся недосказаність, що є між нами.
"Повідомити пізніше"? Натискаю іконку ОК,
і будь що буде. Я не хочу вирішувати проблеми. Легше
сидіти у кріслі і давитися снами
про кохання, холодним чаєм, розумними цитатами.
Легше відволікати себе грою.
Почуття перетворюються на страшного ката,
якщо виховувати їх у клітці та поїти тільки-но сльозами
з найвищою концентрацією болю,
але по-іншому від них не сховатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383577
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Maria Volkova