Тернистий шлях з небес додому,
Ти вкотре надто високо забрався.
І хочеться не вірить її жоднім слову,
Та все почув щоб більше не вагався…
Та не про втрачену надію ти шкодуєш,
Ніщо не значать втрачені можливості і час.
То за солодким болем втрати ти сумуєш -
Смієшся, знаючи що вже ніщо не поєднає вас…
А з кожним днем усе у серці каменем зростає,
І кров чорніє, застигаючи у жилах, мов смола…
І чи востаннє ти кохав ? Ніхто не знає,
Та з болем в грудях згадуєш її слова…
І все у що так свято вірив знов тебе вбиває,
Не вб’є… Та все ж тобі сильнішим вже не бути…
Та варто йти вперед…Бо хто там знає,
Яких вершин ти здатен, впавши, досягнути…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383578
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Кисломолочний