***
Чи вистане снігів у цій зимі
Аби забути чорнозему хугу?
Повзе щербатий місяць ув імлі,
Минаючи зорі бездонну тугу.
Минаючи душі сумної клич,
Немовби то - не голос, а відлуння.
Байдужий неусміхнений панич
З одчаєно-зоржавленим гарпунням...
А море неба звично-темних барв,
Коли до ночі і коли несніжно.
Чому ж отак: не зміг, не вполював,
Не залюбив у себе щиро, ніжно
Русалоньку весняної саги?
(Вона ж плекала мрії неозорі!)
Накрило пледом білим береги,
Притишило відчужене - "...ам sorry"...
Сопе зима у вітті, сніговій
Перинами закутує довкілля.
Щербатий місяць повзає в імлі
Чи то з жа́лю, чи просто так - з похмілля...
(9.12.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383653
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Леся Геник