Промінням солоду яскравим
Чиєсь кохання обпекло
Когось з нікуди
́І в нікуди потрапив він.
І мріяв хтось
Роками й днями
Побачити свою кохану
Щоб аромат її духмяний
Вдихати знов.
Її вуста ,блакитні очі
І тонкий стан вбачав що ночі
Та згодом смерті забажав.
Її шукав ночами й днями
Не спав ,не їв і тільки марив
Як бачить він кохану у сонячному сяйві,
В пітьмі міських околиць,
Під райдугою щастя.
У над дощову днину
І в сніжну хуртовину.
На лузі повнім квітів,
У неба оксамиті
В сумних очах надії не зосталось
Змирився він із фактом небуття
Ходив в туманах,зливах ,ранах...
І пів землі так обійшов,
Доки кохану не знайшов.
Безмежна радість його охопила
Проте,на жаль,
лише на незабутню хвилю 6
Побачив він свою кохану
В обіймах молодого пана.
Кохав її так щиро і безмежно,
Що навіть підійти собі він не дозволив.
Зі скель у воду він чкурнув
Але одного не збагнув :
У тому пані
Кохана бачила його
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383693
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: PYP