IX

Продовження
-------------------------------------------------
Хлопці  увійшли  до  хати,
Спрямували  зір  в  вікно.
Там  сидів  на  підвіконні
Білий  кіт,  як  молоко.

Навіть  не  поворухнувся
Той  котисько  на  вікні.
Ласо  тільки  облизнувся
І  очима  блиснув  їм.

Стали  хлопці  роздивлятись
Навкруги  і  їм  усім
Не  було  коли  боятись
Треба  було  все  успіть.

Була  лиш  одна  кімната
У  хатині  і  у  ній
Так  було  речей  багато,
Розбігався  аж  їм  зір.

У  куті  була  комора.
Друзі  рушили  туди,
Обминувши  сухі  дрова
Й  казан  зимної  води.

У  коморі  на  поличках  
Акуратно  і  у  ряд
В  мацюпісіньких  бутилках
Зіллячка  якісь  стоять.

У  коробочках  маленьких,
Зроблених  з  деревини
Порошки  якісь  дрібненькі
І  засушені  жуки.

Шнур  натягнутий  в  коморі
Був  із  кутика  у  кут,
На  нім  висіли  і  сохли
Якісь  трави  там  і  тут.

Хлопці  вийшли  із  комори
І  побачили  таке:
На  вікні  не  було  шторів,
Лиш  тоненькі  фіранки.

Гарна  лава  під  віконцем,
Біля  лави  чистий  стіл.
Глечики  догори  донцем
Височіли  на  печі.

У  кутку  стояло  ліжко
Зроблене  з  товстих  дощок.
На  сухій  грубезній  ніжці
Красувався  вішачок.

В  протилежному  куточку
Дуже  гарна  і  міцна
Без  ручок  і  без  замочку
Шафа  грізна  і  стара.

Посередині  кімнати
Саме  так,  як  ніби  трон,
Височіло  саморобне
Зручне  крісло,  звите  з  лоз.

Під  ногами  простелився
Старий  стертий  килимок.
Аж  туди  він  розкотився,
Де  недавно  спав  наш  вовк.

Погляд  друзів  зупинився
На  проробленій  дірі
І  всі  разом  ці  сміливці
Оглядать  пішли  її.

Їх  відразу  засліпило
Блиском  світла  і  вогнів,
Бо  коштовностів  там  було
Ціле  море.  Саша  вмлів.

У  Андрія  зразу  очі
Стали  чисто  як  сливки.
Стасик  наш  роззявив  рота
І  подумав:"Треба  йти"

Дуже  швидко  схаменувся,
Підняв  Сашу  із  землі,
До  Андрія  дотулився
І  сказав:-Ходім  звідсіль!"

Від  побаченого  в  шоці
Друзі  вийшли  на  поріг,
Й  дременули,  що  є  моці,
Не  жаліли  своїх  ніг.

І  що  дивно,  чорні  круки
Навіть  звук  не  подали.
Піднімать  не  треба  руки,
Щоб  замовкнули  птахи.

Тільки  котик  той  біленький
Все  сидів  собі  й  дрімав.
І  його  пухнастий  хвостик
М"яко  лапки  обіймав.
--------------------------------------
Далі  буде

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383734
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.12.2012
автор: Даринка Цікава