Я розповім тобі про диво-звірів,
Лишень повір мені, тебе прошу,
Бо не люблю, коли мені не вірять,
Адже так рідко, рідко я брешу.
Моя брехня без умислу і кпинів,
Вона така ж наївна, як дитя,
Як добра казка, із якою лину,
Де без лукавства й підлості життя.
А ти мовчиш так приязно і світло
Теплом очей, погідливістю губ,
Мов янголя усміхненорозквітле,
Що жартома скуйовджує мій чуб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383777
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Олег Завадський