Ти іноді кличеш мене до себе…
Після чергової твоєї невдачі
ми стаємо ближчі:
говоримо про те,
що давно думалось
не у змозі бути сказаним…
Ми стаємо ближчі,
бо цього крім нас
ніхто не почує.
Ми п'ємо чай
із дешевим печивом,
слухаємо музику,
Яка подобається тобі.
Тоді музику,
яка подобається мені.
Читаємо анекдоти
та заголовки старих газет.
Так ми стаємо ближчі.
Повільно, але нестримно.
Інколи уві сні
я пророкую твої невдачі
і притягую нещастя.
Адже тільки тоді ти
покличеш мене,
Щоб ми стали ближчі.
Щоб тобі стало легше.
Щоб ти виговорився,
а я вислухалась.
Бо ж насправді
відстань
ніколи
між нами
не зникне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383827
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 10.12.2012
автор: Айві (уже не poison)