Для щастя багато мені не треба:
Краплину сонця й шматочок неба,
Жарину маку і синь волошки,
І кольорів веселкових потрошки.
Для щастя треба мені так мало:
Квіти в душі щоб ніколи не в’яли,
Щоб не тьмяніло в калини намисто
І помисли наші були тільки чисті.
Щастя – любити й вірити в те,
Що папороть в лісі таки цвіте,
Що в зоряні ночі бувають дива,
Що Мавка реальна і досі жива.
А я ще вірю, а я ще знаю,
Що все ж існують ключі від раю
І є дороги (мені ти вір),
Які не в поле ведуть, а до зір.
Хіба не можна назвати щастям,
Якщо тобі зірку спіймати удасться.
Багато щастя таки на світі –
Щастя – любити, вірити, жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383930
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Лариса L