***

Молю  вас  люди,станьмо  всі  сім*єю,
та  що  слова!?  Від  них  плодів  нема.
Я  вже  стомилась  йти  за  течією
бо  прагну  вверх,та  тягне  вниз  вона.

Мені  б  у  щент  розбити  зайві  межі,
це  все  дрібниці,  тільки  в  них  -  життя.
Я  за  дверима-досвід  просить  стверджень,
а  я  до  дна...а  далі  вже  не  я...

Зіпхати  б  страх,що  весь  зійшов  на  мене,
він  хитрий  гість-приходить  крадькома.
А  в  грудях  щось  куском  твердим  завмерло...
невже  це  помирає  в  них  душа?!

Цей  світ  чужий  -  і  ми  в  нім  тільки  смертні,
колись  ми  лиш  складемся  із  двох  дат.
Прошу  вас,люди,сяйте  світлом  денним,
і  хай  воно  зігріє  більше  нас...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383993
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Solomia