Привіт, матусю. Ти тепер далеко.
Чужа країна, звичаї чужі…
А я самотня, як ота смерека,
Що виросла нізвідки на межі.
Тобі нелегко: цілий день в роботі
За мідяки й недоїдки панів.
Без тебе, неню, я щодня в скорботі
І тато.. постарів і помарнів.
Почав помалу заглядати в чарку.
( бува під вечір ноги ледь несе)
Тоді ховаюсь тихо в закамарку:
Дасть Бог-засне, і бурю пронесе.
Не докоряй, що утікала з дому,
Що з хлопцями гуляла і пила…
Тобі, моя матусю, не відомо,
Як хочеться хоч крихітку тепла!!!
Ти промовчиш, та не приїдеш…знову…
Лиш зконвертуєш в долари любов.
Відплачуся й забуду про розмову:
Чужішає від болі рідна кров…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384006
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук