поки ми не знайомі на цьому витку спіралі
і я ще не засинаю поруч з тобою,
тьмяне моє обличчя й очі зів"ялі,
море в навушниках, на моніторі Соя...
коли перед сном із відчуттям польоту,
є відчуття твоїх рук і погляду сірого
я готова битись об лід, щоб не стало льоду!
і до краю дійти, і перестати вірити
у місто нічне із балкону найвищого поверху,
в твої абстрактні картини й кота-британця...
я готова усе, що маю змішати з порохом,
щоб намріяне якось сталося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384020
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Ляля Бо