Живою є Земля, що надсилає нам
Любов чи розставання. І не каже, що то буде.
І час той не прийшов, чомусь ще не настав,
Щоб обирати ЛИШ любов могли б собі всі люди.
Є таємниця. Є. І хтось її відкрив. –
Шукати будемо любов, чи з крилами, як в птаха.
Чи пішки йти кудись. Тихенько і без крил.
(Або ще відібрати їх, тоненькі, у комахи.)
Кохання на Землі відмірено усім
Потроху. Щоби кожен міг його хоч раз пізнати.
Це – квітка, що прийде, як сонце у твій дім,
Яку ти будеш завжди поливати – цінувати.
Вона не вічна все ж. Зів”яне і помре.
Ніхто не в силах дати їй життя прекрасне й вічне.
І будуть квіти знов. Та вже не так. Не те.
Це будуть інші квіти. Та не ми, Земля їх лічить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2012
автор: Ліоліна