Не сумуй, моя люба душе.
Все минеться - за хвилею хвиля...
Світлий янгол у небі уже
Над тобою надимлює крила.
То миттєве - ця смута твоя,
Що сльозою тріпоче на віях.
Вже світанно зоріє здаля,
З-поза хмари он сонцем ясніє.
То ж буває усякого - вік,
Наче поле, засіяне травно.
То зіркам утрачаємо лік,
То дощить за вікном неустанно.
Але з кожного болю-борні
Залишається сила учіння -
Як не стратити серця в огні,
Як не зрадити чаші терпіння.
Бо в усьому є воля Того́,
Хто вділив нам од вічності світла.
І зрятує од муки й тривог
Тільки гадка, у віру зодіта.
Вже недовго: за день, може, два
Сивопера покута змаліє.
Вір, душе моя люба, в дива,
Причастися словами надії...
(11.12.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384163
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Леся Геник