Пізня осінь,ще гуляла над лісами,
Над полянами ,що тихо засинали,
Накриваючись туманом срібно-білим,
Мов би ковдрою від холоду,від зливи.
Опадав на мокру землю лист осінній,
Той останній,той прощальний,запізнілий,
Та й на трави,що давно вже посивіли,
Відбуяли,відцвіли,осиротіли.
Сумно,сумно,сірі,рвані хмари,
Сіють дощ між голими гілками,
Не співають вкриті кригою джерельця,
Почорнілий ліс під вітром гнеться.
Загуляла осінь заблукала,
Пізня осінь щастя все шукала,
Не знайшла,від гніву, від образи,
Кинула на землю снігопади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384220
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Тамара Піддубна