Удари там-тамів.
Тіло, як резонатор
між Землею і Небом.
Душею до Тебе -
тіло лишати.
Карпати
засипані снігом,
струшують гори
сторічний сум.
Захекана
співом і бІгом,
ПерУновий струм
перетворює ноги у лапи.
Тільки Тебе б упізнати
Там,
куди добіжу.
Стережу
ще незвіданий Світ,
вухАми стрижу,
по вітру ніс.
Темний ліс
під білим синіє.
Дурію
від вібрацій і запахІв.
Ти захотів
Зустрітись,
від лету стомитись,
Заземлитись
у точці перетину снів.
Там...
Там-тами б"ють:
Там. Там! Там!
ТАМ!!!
ТУТ!!!
Під кригою Прут
і ЧерЕмош.
Мож!
Мож на
рухатись нарешті назустріч.
Зи ма
не перепона.
Повітря холодне
Зриває легені.
Пускаю корені
і росту
гілкАми
до Тебе.
Над нами Небо
Розвернулось.
Прокинулись
Всі, хто ще спав.
Ти - князь Хорса
Устав
і дивишся в очі.
Проти ночі
Світанки у мОїх кОсах,
Долоні у росах
І Бог сміється ліворуч.
Ми поруч.
Рука в руці.
Погляд в погляді.
По ріці
Коло з вогнів
В Ко-Ля-Ді.
У Диві. У Ладі.
Віщую.
Пророчу
З Тобою хочу
тамувати голод,
розвіяти холод,
створити Рід.
Прозорий мід
устами стікає...
Ти знаєш, я знаю,
ЩО з нами...
У серці
Вогнем намальований знак.
-ЛюблЮ
-Кохаю.
-Так!
-Так!
Русана Остапович
— з Вогнедар Гордієнко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384222
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: LaLoba