Коли я згадую про Вас,
У серці тішаться надії.
Літа обнімуть молодії,
День усміхнеться, порадіє,
Коли я згадую про Вас.
Хоча минуло все давно -
Заноза ніжна в серці досі.
Вже й не весна, не літо - осінь!
Неспинний у хмільній дорозі,
Хоча минуло все давно.
Бо те, що справжнє, - не вмира,
В очах не гасне, долю гоїть,
Живе від іскорки благої
Не сиротиною-ізгоєм...
Бо те, що справжнє, - не вмира.
Авжеж залишаться в мені
Стрімкі і відчайдушні миті,
Іще щасливі, не розмиті...
У золотому оксамиті
Навік залишаться в мені.
12.ХІІ.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2012
автор: Вячеслав Романовський