Заколисує казкою нічка.
Біло стеляться сни, наче дим.
Та лукаво примружені вічка
Визирають з-під теплих перин.
Бо сьогодні не можна заснути –
У повітрі вита дух чудес.
Заворожено стих кожен кутик.
Все чекає на Гостя з небес.
Вже і пізня година, нівроку, –
Ні шелесне, ні писне ніде.
О! Здається, почулися кроки.
Але ні. Це годинник іде.
За вікном наче тінь промайнула,
Та ще скрипнули двері по тім.
Це всього лише вітер надумав
Попроситися в затишний дім.
Завовтузилось щось біля ліжка
І неначе торкнулося ніг.
Але це потягнулася кішка
У смачному десятому сні.
Тихо сипле сніжечок лапатий
І доліплює дрімки до вій.
Стелить місяць доріжку до хати…
Десь іде Миколайко по ній…
Несподівано ранок настане
І здивує дарунками всіх.
На питання ж: “Ну як ми проспали?!!”
Тільки хитро мовчатиме сніг.
12.12.12)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384456
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 12.12.2012
автор: olesyav