Зранку вийшов ти лише,
А у серці хОроше.
А у серці дзвоном грає сміх.
Бо лежить рівнесенько,
Бо летить дрібнесенько,
Бо вкрива пухкесенько
Все довкола сніг.
Всі дерева в новому
Одязі святковому,
Мов до шлюбу одяглись вони.
Грудень їх у сукні вбрав,
Кожній по фаті придбав,
В ріг задув, усіх позвав
В гості до зими.
Сонечко сховалося.
Мабуть, ізлякалося,
Що холодний сніг йому спече
Коси золоченії,
Губи гаряченії,
Щоки червоненнії,
Що дощем, стече.
Ти не бійся, сонечко,
Діти у віконечку
Ждуть тебе з ранкової пори.
У холодну дниноньку,
Вийди з-за хмариноньки,
В двір і до хатиноньки
Золота внеси.
І сніжок білесенький,
І дитя малесеньке
Усміхнеться, блиску набере.
І мороз, що з ночі ріс,
Щоб кусать за щоки, ніс
В темний і далекий ліс
Тихцем утече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384479
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.12.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)