Таки зима... Осінню пору
Змела хурделиця прудка.
А біля нашого садка
Враз нагорнула справжню гору:
Нехай радіє дітвора,
Санчата дістає і лижі,
Бо сонечко сніжок не злиже,
Воно лиш землю озира.
Зробили з кучугури купіль
Непосидющі горобці.
В пухнастім диво-молоці
Тримаються, як діти, вкупі.
Не дошкуляє морозець,
До руху змушує, до дії...
Усим довкола володіє
Зими початок. Не кінець...
13.ХІІ.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384582
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.12.2012
автор: Вячеслав Романовський