Моя рідна Україно,
Батьківщино мила.
Скільки ж ти нещасна Мамо,
горенька стерпіла.
Куди глянь наскрізь розруха,
а на серці рани.
Наче докір в полі чистім,
височать кургани.
У дібровах на покруччі
у курганах з поля,
як билина при дорозі
згвалтована доля.
Закипає кров у жилах,
скільки ще мовчати.
Доки будем на колінах,
пора вже вставати.
Просинаються кургани,
грають волхви в сурми.
В серці криком обізвались,
Кобзареві Думи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384789
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.12.2012
автор: Дід Миколай