Ішла душа, вся сповнена печалі,
Дорогою до храму навпростець,
Над нею чорні ворони літали-
Пророчили біду... Та хай їм грець!
Несміливо зайшла... В куточку стала...
У Господа прощення лиш просила...
Та зграєю ворон поналітала
Тих храмових вірян велика сила...
- Не там стоїш, і хрестишся невміло,
І вдягнена не так узагалі!
І з молитов твоїх не буде діла-
Ти ж грішниця найбільша на Землі!
І вийшовши,на сходинці присіла,
Обпльована жорстокими словами...
Заплакало з душею грішне тіло-
Зачинені за ними двері храму.
І враз Господь сказав:"Чого ти плачеш?
Чом сумніви тебе гіркі кусають?
Поглянь уважно, ти сама побачиш:
Мене давно вже звідти виганяють!.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384793
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Любов Ігнатова