Вони прокинулись! Бездушні й мертві,
бо час прийшов вилазити з могил.
Штовхає їх вперед одне бажання - жерти,
і утікти від них не стане сил.
Вони ревуть, немов скажені звірі,
від їх зубів нема нам укриття.
Стріляти марно, друже, ми не в тирі,
й гранати не врятують нам життя.
Гнилі мерці снують померлим містом,
вишукуючи сховки ще живих,
з'їдять тебе, як ту котлету з тістом,
й одразу станеш свій серед чужих.
Тому не репетуй і не нервуйся дуже.
Це зомбі апокаліпсис, мій друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384809
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Satarialist