Легеньким дотиком руки
Зітру похмурість із обличчя
Твого. Іди до мене, йди,
Тобі ж бо хмуритись не личить.
Тепло ясного промінця,
Що загляда крізь щільні штори,
Притулю до твого лиця,
Нехай зігріє. Бо надворі
Мете і віє, ніби там
Сніги прийшли з усього світу.
Та засмутитися не дам.
Тебе від холоду зігріти
Я хочу. Посмішка твоя
Для мене – зорі, вітер, місяць,
Вода джерельна і земля,
І сонце, що для мене світить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384837
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Ліоліна