целафанові візерунки,
в одіяннях загублених він попереду,
випиває натще усі атрибути спокою
і веде нас в місця неповернення.
чемним дитям заколисаним відбуваю
терміни покарань застоєних.
скоїне ним
то лише перепустка в своє тіло,
спроба навчитись відрізняти і йти.
неважливо куди
і не надто суттєво до кого.
мого сліпого провидця
чекає безмежжя імен.
як рентген безтілесності
в пору вмирання солодкого.
мить зачасто приходить короткою
і йде, не зігрівшись.
гірше цукрового леза на шиї
кожне твоє "зумію",
кожне твоє "вже скоро".
в одіяннях загублених той,
з ким мовчанням говорю.
амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384844
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Biryuza