. Синові Сашку
. Гадаєш так звично
оголеним серцем
по лезу життя іти?
11 серпня 2004
. Де ж вони крила твої,
щоб у просторі серця літати,
і душі солов’їні гаї,
й духу високого білії шати?
З вірша, березень 2004
Сину мій, сину,
Має життя глибину,
Сину мій, сину,
Має життя й вершину.
Плин у широкість, падіння в забаву,
Та раптом увінчить розрядом яскравим,
Кличе і вбік, і униз, й догори –
Вибір робити щодень, щопори.
Сину мій, сину,
Дарує життя й гіркоти годину,
І хоч би довкола усе цвіло,
Ходить воно із закритим забралом,
І болю, як мало б його не було,
Ніколи не може бути замало.
12 серпня 2004
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384931
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.12.2012
автор: GreViZ