Я звикла повертатись додому одна, з музикою в навушниках і шаленими думками в голові, але сьогодні доля подарувала мені супутника. Він йшов біля мене на протязі всього шляху. Найкрасивіший у світі кароокий брюнет. Ми йшли і мовчали. Посміхались. Я навіть не дізналась, як його звати. Це була найкраща тиша за все моє життя. Здавалось, що зараз є тільки ми і нікого більше. Він провів мене на зупинку, дочекався зі мною маршрутку і навіть коли я вже їхала в ній він все ще стояв, стояв, аж доки машина не звернула і я вже не бачила його з вікна. Я впевнена, що більше не зустріну ні його, ні когось схожого... Він такий один у всьому всесвіті, він найкращий. Я не забуду ніколи ті хвилини тиші, коли я бачила тільки його очі.
Він... це пес, який зустрів мене зі школи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384958
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2012
автор: Рижа*