До твого волосся доторкнуся тихо,
Сни тобі під вії цілунком покладу;
Прожену з подушки однооке лихо-
Хай воно не кличе у наш дім біду!
Гостроносий місяць в шибку зазирає,
Я з його проміння напряду ниток.
Позбираю роси ген на виднокраї
І нарву букетик зоряних квіток...
Виплету я ковдру з місячної пряжі,
Щоб тебе укрити від незгод усіх.
Потім біля тебе я скраєчку ляжу,
Доки ще не стало сонце на поріг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385212
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Любов Ігнатова