Як серце розбилось – нового не зліпиш
З маленьких уламків, що згубились в траві.
Шукай-не-шукай, їх назад не приліпиш,
Вони вже відмерлі, вони неживі.
Як плюнули в душу – її не відмиєш,
Її не беруть ні мила, ні шампунь.
Душі не сховаєш, душі не закриєш,
Від згадок брудних і болючих відлунь.
Як вдарило слово, то біль не спинити.
Не вимиє рану і краплина роси,
Бо слово летить, той політ не змінити
І вибачень вже, хоч проси-не-проси.
Якщо не кохаєш, то вже не полюбиш.
Можливо привикнеш, та це вже не те.
Себе розіпнеш і долю погубиш,
Бо квітка любові на снігу не цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385296
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Бойчук Ігор